http://svetlovodsk.com.ua/ ru Люди - Інтернет-видання "Світловодськ" http://svetlovodsk.com.ua/yandexlogo.gif http://svetlovodsk.com.ua/ DataLife Engine http://svetlovodsk.com.ua/2060-asaulenko.html В начале августа корреспонденты ТРК "Веселка" подготовили интервью с известным светловодским бардом Виталием Асауленко. Внимания журналистов Виталий удостоился после возвращения с фестиваля авторской песни в Долинской Кировоградской области. Відео, Люди admin Wed, 01 Sep 2010 14:18:35 +0300 Не прошло и месяца, как интервью показали по телевидению. Виталий страшно огорчился оттого, что разговор длиною в один час сократился до 9 минут.<br /><br />Свои "черные" песни он презентовал не только в нашем городе, а и в Луцке, Севастополе, Киеве, на <noindex><a rel="nofollow" href="http://svetlovodsk.com.ua/2008/09/01/asaulenko.html" >разных всеукраинских фестах</a></noindex>. Его даже показывали по центральному телевидению, "крутили" по украинскому радио! А вот в родном городе местные цензоры, очевидно, испугались.<br /><br />Мы подумали и решили ознакомить наших посетителей с этим "порезанным" интервью. <br /><br />Страна должна знать своих героев!<br /><br /><b>Богдан Дроздов</b>.<br /><br /><div align="center"><!--dle_youtube_begin:http://www.youtube.com/watch?v=xRGs7YUGc0U--><object width="480" height="385"><param name="movie" value="http://www.youtube.com/v/xRGs7YUGc0U&hl=ru&fs=1"></param><param name="wmode" value="transparent" /><param name="allowFullScreen" value="true"></param><param name="allowscriptaccess" value="always"></param><embed src="http://www.youtube.com/v/xRGs7YUGc0U&hl=ru&fs=1" type="application/x-shockwave-flash" allowscriptaccess="always" allowfullscreen="true" wmode="transparent" width="480" height="385"></embed></object><!--dle_youtube_end--><br /><!--sizestart:2--><span style="font-size:10pt;line-height:100%"><!--/sizestart--><i>© ТРК "Веселка"</i><!--sizeend--></span><!--/sizeend--></div> http://svetlovodsk.com.ua/2041-varfolomeeva.html А може навпаки, дитина відчуває дефіцит батьківської уваги Нещодавно в "солодкому" відділі одного із світловодських продмагів став мимовільним свідком, непривабливої, але, кажуть, типової сцени: огрядна дитинка років шести, влаштувала справжнісіньку істерику з приводу відмови матусі купити шоколадно-вершкове тістечко, уквітчане апетитною полуничною. Чи то у матусі грошей не було, чи нею рухали якісь інші "гастрономічно-виховні" мотиви... Але вона начисто відмовлялася задовольнити вимоги доці. Та й остання, майже розпластавшись на мармуровій долівці, такий вереск закатала... Люди admin Wed, 18 Aug 2010 11:11:42 +0300 Матуся трималася, хоча було видно: їй ой-як ніяково. Особливо, коли на ґвалт почали скупчуватися роззяви із своїми порадами. Хто радив не поступатися та відлупцювати неслухнянку, хто — купити тістечко (значить, організм потребує), а хто — купити і водночас... відлупцювати.<br /><br />Спочатку мамочка не здавалася — вона і тістечко не купувала і з "радниками" дискутувала. Але коли дитятко, отримавши "підкріплення" зі сторони, ледь голівкою вітрину не розбило, вона врешті не витримав таких "лещат" — купила тістечко, ухопила свою мучительку за капюшон і чкурнула геть...<br /><br />Ситуація майже типова, зазначила провідна світловодська психологиня Валентина Варфоломєєва, до якої ми звернулися аби послухати її фахову оцінку того, що відбулося. Бо ж надто цікаво стало: а як же треба діяти насправді, щоби і батьківський авторитет зберегти і дитині не завдати серйозних психічних травм? (Від яких і до фізичних не так вже й далеко). У даному випадку, сказала вона, скоріш за все, мати сама потрапила у власну "пастку". <br /><br />— Не беруся стверджувати, але, судячи з вашого опису, спрацював заохочувальний принцип виховання: дитина не слухається — дали цукерку і вона вже мов янголятко. І у неї раз-за-разом виробився стереотип поведінки: якщо чогось хочеться — ввічливо просити вже непотрібно, навпаки, треба не слухатись, балуватись тощо і лиш тоді отримаєш бажане. От і в даному випадку, вірогідно, сталося подібне...<br /><br />Відтак батькам з самого початку не варто забувати, що їхні діти це не циркові ведмежата, яких потрібно щоразу заохочувати рафінадом... Хоча дану ситуацію міг спровокувати і так званий синдром дефіциту уваги, тобто, формальність або недостатність спілкування. От дитина і помстилася у такий неадекватний спосіб.<br /><br /><i><b>— Ну гаразд. Але, якщо вже виховні прорахунки зроблено — у нас же не Америка, де прийнято радитись з психологом навіть про те, з якої ноги черевики зашнуровувати – як таки змусити (без примусу) дитину, не травмуючи її психічно (а може й фізично) слухатися батьків без солодкого (або будь-якого іншого) заохочення?</b></i><br /><br />— Треба усвідомити, що дитяча істерика це не лише вимога отримати щось, а нерідко й чергова "перевірка" вашої твердості та непохитності... Безумовно, важко не розгубитьсь, як у описаній вами сцені, коли з усіх сторін на вас дивляться люди і дають різні поради. Та все ж, таки треба опанувати себе і, не звертаючи щонайменшої уваги на оточуючих, подивитися своєму дитяті у вічі і мовити щось подібне: знаєш, я тебе розумію, бо й мені дуже чогось хочеться. Але зараз я не можу собі цього дозволити. Давай-но, любий (люба), спокійно поговоримо і я впевнена, ми обидва отримаємо те, чого хочемо... Як правило, це спрацьовує. І так треба робити постійно і неодноразово. Адже подолання негативних наслідків у вихованні потребує часу.<br /><br />Звісно, набагато простіше застосовувати практику "дресувального" заохочення. Але ж тоді начувайтесь: "діапазон" цього заохочення ставитиме все ширше і ширше, а істерики — все частіше, з усіма негативними наслідками. Основним з яких буде те, що від вашого батьківського авторитету не залишиться й сліду — просто ви для свого чада станете звичайнісінькою коморою, з якої, вдаючись до шантажу у вигляді сліз та істерик, можна тягти що завгодно. <br /><br /><i><b>— З чого ж і коли тоді починати?</b></i><br /><br />— Народна мудрість говорить: виховувати дитину треба тоді, коли вона вільно лежить ще упоперек лави, а коли уподовж — вже запізно. Головне, і тут цілковито згодна з відомим американським педіатром Бенджаміном Споком, треба якомога раніше (від 2-х років) вибудовувати рівні партнерські стосунки з вашою дитиною. Поводьтеся з нею як з дорослою людиною — не треба її хвалити (а тим більше — винагороджувати) за звичайні вчинки, наприклад, за те, що вона роззулася у коридорі після вулиці і таке інше. <br /><br />Надто важливо у виховному процесі відокремлювати результат діяльності дитини від її особистості. Як нерідко буває: щось батькам не сподобалось, наприклад, дитя штанці забруднило, а вони її порівнюють з кимсь із неохайних родичів, не усвідомлюючи відтак, що чіпляють на неї неприємне "тавро"...<br /><br /><i><b>— Пані Валентино, тож як бути, коли навіть у педагогів та педіатрів немає спільної думки: одні стверджують, що дитині треба якомога раніше дати відчути, що вона особистість, інші переконані, що подібне відчуття лише посилює егоцентричні прояви.</b></i><br /><br />— Думаю, чим раніше дитина почне відчувати себе особистістю (рівною серед рівних), тим краще. Інша річ — у який спосіб у неї виникне се відчуття. <br /><br />Скажіть, чи відчує себе дитина особистістю, якщо батьки виконають за неї ту роботу, яку належить виконати їй самій? Безумовно що так. Навіть, сильною особистістю вона себе відчує але вже не рівною серед рівних, а значно "рівнішою". Тож, тоді нехай вас не дивує повідана вище сценка у магазині... <br /><br />І ще в наш час значного поширення так званих неповних сімей надто складно "прищепити" дитині відчуття власних "пенатів" — вона то в татуся гостює, то у матусі. А юному громадянинові важливо мати свій особистий "куток", за порядок якого вона особисто відповідальна і за все, що в тому "кутку" знаходиться — ліжко, стільчик, шафка тощо. Не варто спілкуватися з нею у повчальному "режимі". Більше її розпитуйте, аніж говоріть самі. І не обов’язково про школу та подвір’я. Цікавтеся без "офіціозу" як дитина почувається, про що мріє і таке інше.<br /><br />Але все це лиш доповнення до такого, на жаль, буденного до банальності визначення — дитина має почувати себе любимою. А для цього потрібен такий "мізер" — бути разом.<br /><br /><b>Віталій АСАУЛЕНКО</b><br /><i>Фото: Єдиного "аршину" у вихованні не існує. Головне, впевнена Валентина Варфоломєєва, постійні любов і увага до дитини. От тільки "правильні" любов і увага мають бути.</i> http://svetlovodsk.com.ua/2023-stars.html Протягом липня у Світловодську, Світловодському районі та на Власівці народився 61 малюк: 36 хлопчиків та 25 дівчаток. У місті народилося 38 дітей: 22 хлопчиків та 16 дівчаток. Микола Попович, Мілана Нечипорук, Вікторія Лимаренко, Андрій Меркулов, Тамара Меркушина, Євгеній Поліщук, Анастасія Гибіна, Надія Гляденко, Артем Нікітенко, Кіріл Сердітов, Софія Стеценко, Іван Черевко, Максим Лейбенко, Ілля Трехманенко, Нікіта М'якушкін, Дмитро Криворучко, Юлія Васильченко, Олександра Кріпак, Софія Буянова, Поліна Хіміченко, Іван Герасименко, Іван Чухлов, Тетяна Гудим, Віталій Кушнір, Нікіта Сакара, Владислав Бондаренко, Ярослав Пипич, Анастасія Садова, Аврора Зорійчук, Маргарита Прилипа, Тимур Кліппо, Поліна Кудашко, Глєб Мельник, Денис Лунго, Денис Коваленко, Іван Рибалка, Єлизавета Маховська, Єгор Ківенко. Люди admin Thu, 05 Aug 2010 12:20:33 +0300 <b>Власівською селищною радою зареєстровано 11 дітей: 3 дівчаток та 8 хлопчиків</b>. Це – Богдан Штепа, Тимофій Коньков, Максим Михайлик, Дар'я Арделян, Ярослав Щур, Олександр Гусєв, Ілля Мельников, Єгор Клименко, Тимофій Федорус, Катерина Кулієва, Інеса Полтарухіна.<br /><br /><b>У селах району зареєстровано 12 народжень: і хлопчиків і дівчаток порівно – по 6</b>. У Великій Андрусівці народився Ілля Вітряченко, у Великій Скельовій – Поліна Пахомова, У Глинську – Стелла Голубенко, в Захарівці – Руслан Уманець, Ольга Павлюк, в Миронівці – Поліна Кошман, у Микільському – Максим Балковий, Лілія Пак, Аліна Горохова, у Свердлівці – Євгеній Веремчук, Руслан Ткаченко, у Подорожньому – Юрій Скрипник.<br /><br /><b>Інформація надана відділами РАСЦ по місту та району.</b><br /><i>Фото: <noindex><a rel="nofollow" href="http://lisawarninger.wordpress.com/2009/02/13/baby-simon-and-daddy-portland-newborn-phootgraphy/" target="_blank">Lisa Warninger</a></noindex>.</i> http://svetlovodsk.com.ua/1983-newborn.html Протягом червня у Світловодську, Світловодському районі та на Власівці народилися 53 малюки: 25 хлопчиків та 28 дівчаток. Місто поповнилося 37 дітками: тут народилося 20 дівчаток та 17 хлопчиків. Це – Артем Шапран, Матвєй Доскалов, Сюзана Дроздова, Каріна Довбня, Клімент Коруц, Лев Фей, Володимир Луценко, Глєб Барсуков, Софія Бондаренко, Владислава Кравченко, Давид Кобзар, Олександр Федан, Аліна Лескова, Вікторія Григор'ева, Анна Залоїло, Данило Лагода, Давид Нагула, Юлія Бабенко, Станіслав Пономаренко, Катерина Нечипільська, Елеонора Березнюк, Вячеслав Аптекарєв, Еліза Залевська, Аліса Михайлова, Єгор Желєзнов, Маргарита Скора, Софія Фурса, Ілона Коваленко, Матвій Корченко, Ернест Корецький, Денис Кулик, Дана Коваленко, Поліна Василькова, Вікторія Сергієнко, Назар Кухар, Анжеліка Татарова, Ельза Максимова. Люди admin Thu, 08 Jul 2010 15:10:52 +0300 <b>У Власівській селищній раді зареєстровано 6 малюків – 5 хлопчиків та одну дівчинку</b>, а саме: Нікіта Горіславець, Анатолій Полтавець, Глєб Кочурко, Олександр Фоменко, Вероніка Григоренко, Богдан Клименко.<br /><br /><b>У селах Світловодського району народилося 10 малюків: 3 хлопчиків та 7 дівчаток</b>. У Великій Андрусівці – Артем Тютюнник, Великій Скельовій – Арсеній Демидчук, Глинську – Карина Пономар, Іванівці – Анастасія Орлова, Миронівці – Карина Кузьменко, Ми-кільському – Євгенія Баштовенко, Павлівці – Софія Ангурець, Подорожньому – Єлизавета Голобородько, Наталія Давидочкіна, Федірках – Іван Гнененко.<br /><br /><b>Інформація надана відділами РАСЦ по місту та району.</b> http://svetlovodsk.com.ua/1940-asaulenko.html Світловодський бард з багаторічним "стажем", наш колега Віталій Асауленко щойно повернувся з Долинської, де 12 та 13 червня проходив Всеукраїнський бардівський фестиваль "Пісні з ГОКОРу". Назву дійству дав гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд – найпотужніше місцеве підприємство. Ми попросили Віталія поділитися враженнями від фесту. Сподіваємося, наша розмова буде цікавою, щонайменше, прихильникам бардівської пісні. Люди admin Wed, 16 Jun 2010 10:46:32 +0300 <i><b>— Віталію, що ж так звузилась твоя фестивальна "географія"? Минулого року, як відомо, ти славив рідне місто на Хортиці, ще раніше — на "Червоній руті" у Севастополі, на "Перлинах сезону" у Херсоні та Києві тощо. А цього разу — у Долинській — за якусь пару сотень кілометрів...</b></i><br /><br />— Криза клята у всьому винна! Через неї довелося відмовитися від запрошення поспівати на всеукраїнському фестивалі Бойового гопаку, який проходив 5-6 червня у Пироговому під Києвом... Тому "шапки по колу" (спонсорської допомоги) вистачило лише на майже сусідню Долинську. За що, передовсім, дякую своїх доброчинців: двох милих та чарівних бізнес-леді — Віру Єременко та Альону Гуртову, які керують фірмою "Єва" та ТРК "Веселка" відповідно, а також — відомого світловодського мецената, директора заводу "Адсорбент" Сергія Близнюка. Дай Боже їм здоров’я та всіляких гараздів!.. А ще — за умілу організацію "Пісень з ГОКОРу" та його проведення — варто подякувати засновника та продюсера фестивалю Олександра Лазарєва-Криворіжського та тамтешню мерію на чолі головою міста Сергієм Зеленокорінним...<br /><br /><i><b>— Ти вже стільки їздиш по бардівським тусовкам, що пора самому гроші заробляти своїм мистецтвом...</b></i><br /><br />— Така вже доля провінційних музик. Та й, взагалі, авторська пісня відноситься до розряду так званого "не формату", тобто, мистецтва некомерційного. Бардів, які зазнали всеохоплюючої популярності (і у комерційному аспекті – у тому числі), можна на пальцях однієї руки перелічити. А в наш "попсовий" час — й поготів. Хоча щодо мене — дещо дивно – "ніша" зайнята мною у бардівському "русі" Україні є майже вільною, відтак, за умілої "розкрутки" можна розраховувати на комерційний успіх також. А може мені так здається... "Піонер авторської пісні жахав" — так колись назвав мене відомий український шоумен Кирило Стеценко, якого вразило (у доброму розумінні) моя манера виконання та тексти. Але й донині, за рідким винятком, я так і залишаюсь поза увагою різних продюсерів. Думаю, це через віддаленість Світловодська від Києва (а їхати туди "гризтися" з "попсою" за місце "під сонцем" мені ліньки, та й гідність не дозволяє), а також – через недорозвиненість українського шоу-бізнесу, який діє за принципом: "ви принесіть пляшку горілки і ми вас напоїмо”. А відносно „звуження географії”, то зазначу: барди — специфічна категорія митців, яким і не потрібні тисячні зали, вони непогано почуваються й у вузькому колі у лісі, біля річки тощо, так, як і у Долинській — у мальовничому тамтешньому дендропарку, куди поспівати з’їхались близько сорока бардів з усієї України. Одного, навіть, аж з Москви занесло...<br /><br /><i><b>— Я знайома з твоїм мистецтвом і добре знаю, що у Севастополі ти лякав глядача страхітливою "Хто там!?", у Києві — дуже вдало — "Склепом", так, що голова журі Михайло Поплавський запросив тебе на навчання до свого університету, який ти майже без грошей і закінчив. Чим ти цього разу епатував Долинську?</b></i><br /><br />— О, то пісня з підтекстом... Якось по телевізору почув одного митця, який не без гордості розповів притчу. Мовляв, Бог розпочав наділяти різні нації тими чи іншими чеснотами, якими зараз вони відомі у світі... Прийшов єврей – Бог дав йому монету і заповів бути євреям фінансистами, прийшов німець — Він вручив йому зброю і відтоді німці відомі як добрі вояки, французові — жінку та парфуми і так далі, і тому подібне. Як тут – українець придибав... "Ой, — каже Господь, — де ти линдав? Я вже всі чесноти роздав. А ось, — покопався Творець у скрині, — лишилась лише пісня. Тримай!"...<br /><br />— Я своєрідно відреагував на "гордість" того митця, написавши пісню "Гастролі українського народного ансамблю у Нью-Йорку"... Автобус, що віз наш ансамбль, який прибув до Нью-Йорка на гастролі, підірвався. І всі митці загинули і замість сцени, потрапили до тамтешнього... моргу. Але чи здатна смерть зупинити потяг українців до співів та танців? Як би не так! Вночі митці (мертві та спотворені) підвелися і дали свій концерт для інших "пожильців" моргу. Чим викликали їхні бурхливі овації. На що "негр-Джо без кишок із сокирою в голові сказав: наш реп і техно взагалі не варті й п’ятака – нумо, хлопці, гопака ще замочіть!"... <br /><br />Звісно, шоковане провінційне журі, яке складалося переважно із тамтешніх можновладців, аж ніяк не могло визнати за мною перше місце. Але воно таки було вимушене присудити мені Приз глядацьких симпатій — аж ніяк не можна було проігнорувати рев задоволення долинської молоді, яка вже було почала дрімати під тужіння інших бардів. А власне, інших призів і нагород мені й непотрібно. <br /><br /><i><b>— Я добре розумію журі. Сама не раз спостерігала за реакцією поважних людей на твої "співи". Такої гами почуттів не помітиш на звичайному концерті: від повного не сприйняття до захоплення. Складається таке враження, що ти зовсім не вмієш прилаштовуватися до формату. А може тобі це і не потрібно? Залишайся самим собою. Ти у нас такий — один.</b></i><br /><br /><div align="center"><!--dle_image_begin:http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674128_bard2.jpg|--><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674128_bard2.jpg" alt="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" title="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" /><!--dle_image_end--><br /><i>Бард. Олександр Лазарєв виконує "вступну" фестивальну пісню.</i><br /><br /><!--dle_image_begin:http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674075_bard1.jpg|--><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674075_bard1.jpg" alt="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" title="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" /><!--dle_image_end--><br /><i>Урочисте відкриття (чи закриття).</i><br /><br /><!--dle_image_begin:http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674144_bard3.jpg|--><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-06/1276674144_bard3.jpg" alt="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" title="На фестивалі &quot;Пісні з ГОКОРу-2010&quot; місто Світловодськ представляв Віталій Асауленко" /><!--dle_image_end--><br /><i>Світловодський презент (копчений товстолоб) для фестивалю. (Олександр Лазарєв посередині). Щоправда, Віталій встиг його надгризти.</i></div><br /><br /><b>Тетяна ДРОЗДОВА</b>.<br /><i>На першому фото: Віталій Асауленко шокує публіку своїми "Гастролями..."</i> http://svetlovodsk.com.ua/1914-talant.html Світловодська земля багата талантами. Але так, щоб усі члени однієї сім'ї були обдарованими людьми, мали хист до мистецтва, трапляється не часто. На початку червня в міському краєзнавчому музеї відкриється виставка робіт членів однієї сім'ї, присвячена черговій річниці нашого міста і сорокарічному ювілею музею. Подружжя Зуєвських – Антоніну Іванівну та Володимира Івановича – в місті багато хто знає. Жінка тривалий час працювала в живописному цеху керамічного заводу, творила диво-красу, розписуючи порцеляну. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку, але продовжує дарувати людям радість. Вже понад десять років Антоніна Іванівна захоплюється досить рідкісним видом мистецтва – витинанкою-аплікацією. Люди, Культура admin Thu, 03 Jun 2010 14:49:01 +0300 У 2009 році кілька панно, виготовлених майстринею, демонструвалися на виставці "Світловодські барви" в міському палаці культури. Перші її роботи були орнаментальними, походили від народної вишивки, часто використовувала майстриня символіку дерева життя. А потім захопилася літературною тематикою, і з'явилися панно на теми творів Шевченка, Лесі Українки. Витинанки-аплікації- річ складна. Робота забирає багато часу, але панно Зуєвської такі безпосередні і щирі, вони так подобаються людям, особливо дітям, що жінка не шкодує ні часу, ні сил. Витинанки-аплікації високо оцінили і знані київські художники, коли побачили це диво на Андріївському узвозі. Є у Антоніни Іванівни і роботи, виконані в стилі клаптикової техніки ("Вечірня в храмі"). На суд глядачів жінка представить і свої нові здобутки, які, безумовно, здобудуть високу оцінку.<br /><br />Глава сім'ї Володимир Іванович за фахом - художник-оформлювач. Його хоббі – пейзаж. Найбільше любить природу рідного краю, тож дніпровські плавні на його полотнах здаються "живими", сповненими не тільки кольорами, а й звуками та пахощами. Сини подружжя Зуєвських – Роман та Іван – як і батько, закінчили художнє училище. Сподіваються, що настануть кращі часи, і їхня професія художника стане потрібною і гідно оцінюватиметься.<br /><br />Представлені на виставці і роботи 84-річної мами Антоніни Іванівни – Ганни Миколаївни Хобти. її майстерно вишиті рушники радують око, зігрівають душу. Узори на них – то творіння фантазії і рук доньки.<br /><br />Шановні світловодці! Завітайте на цю чудову виставку, ознайомтеся з роботами наших талановитих земляків.<br /><br /><b>Тетяна ТКАЧУК</b>, <br />працівник міського краєзнавчого музею. http://svetlovodsk.com.ua/1889-overchenko.html Двадцять другого травня нашому землякові – відомому поетові Костю Оверченку, який мешкає в Латвії – виповниться дев'яносто років. «Я родом звідти, де Дніпро тече», – так говорить він про себе... Народився і виріс Кость Гаврилович в Україні, Латвія ж давно вже стала його другою рідною домівкою. Певне, з того часу, коли наприкінці жовтня сорок першого в Ірбенській протоці, поблизу латвійського узбережжя, він з групою однополчан-артилеристів потрапив до німецького полону. Люди, Культура admin Thu, 20 May 2010 11:37:02 +0300 Латиську мову Кость Оверченко вперше почув у Саласпілському концтаборі. Цією мовою спілкувалися і його побратими-партизани. В Латвії він зустрів своє кохання, створив сім'ю. Тут самореалізувався як поет, перекладач, але звідти, з далекого зарубіжжя, щомиті і щохвилини подумки линув до України, безмежну любов до якої передав у поезіях, що ввійшли до збірок «О, як тоді співали солов'ї» та «Я родом звідти, де Дніпро тече». 2007 року побачила світ нова книга Оверченка «Латвія поетична», яка стала помітним явищем і в українській, і в латиській літературах. Це виплекана автором антологія перекладів різних латиських поетів – від уславлених класиків до тих, хто і в нинішній «постіндустріальний» час продовжує надихати шанувальників поетичного слова.<br /><br />Кость Гаврилович – член обласного літоб'єднання «Степ» майже з перших днів його заснування. Літератори області висунули кандидатуру поета і його книгу «Латвія поетична» у 2008 році в конкурсі на здобуття літературної премії ім. Є.Маланюка. Ставши лауреатом цієї престижної відзнаки, Кость Оверченко її грошову частину перерахував літоб'єднанню, щоб підтримати молодих літераторів.<br /><br />2008 рік став для Костя Гавриловича пам'ятним ще й тому, що про його творчу діяльність дізнався широкий загал. Цього року у видавничому центрі «Світ успіху» вийшло друком іміджеве біографічне видання «Українського цвіту по всьому світу». В числі дев'яноста видатних українців діаспори є і Кость Гаврилович Оверченко; в книзі вміщено його біографію і поезії:<br /><br /><i>«Не лайте ні Мазепу, ні Хмеля,<br />У нашім лихові вони ні в чім не винні.<br />Байдужість наша нам не дозволя<br />Господарями бути в Україні...».</i><br /><br />Ювілейний рік розпочався для Костя Оверченка теж із знаменної події – під час свого приїзду ло Єлгави гетьман Українського реєстрового козацтва Анатолій Шевченко вручив йому орден «Бронзовий козацький Хрест ІІІ ступеня» за великий особистий внесок у розвиток латвійсько-українських стосунків.<br /><br />Мешкаючи в далекій Латвії, поет живе Україною, переймається її успіхами й негараздами. Бо Україна – то його вічна любов і натхнення. Бадьорий і енергійний, він сповнений творчих задумів і планів. Усе його життя – то прагнення<br /><br /><i>«...зробити кращим світ,<br />Щоб в нім було<br />Всім людям легко жити,<br />Щоб не сльоза<br />І не слоний піт,<br />А срібні роси Омивали квіти». </i><br /><br />Нехай же здоровиться і пишеться поетові ще багато-багато літ!<br /><br /><b>Тетяна ТКАЧУК</b>, <br />працівник міського краєзнавчого музею. http://svetlovodsk.com.ua/1864-stars.html Протягом квітня у Світловодську, Світловодському районі та на Власівці народилися 55 малюків: 31 хлопчик та 16 дівчаток. Місто поповнилося 37 малюками: тут народилися 21 хлопчик та 16 дівчаток. Це – Ігор Митник, Матвій Задніпряний, Лев Компанієць, Іакоб Болквадзе, Данило Лісовий, Ангеліна Татаренко, Дімітрій Дементій, Назар Лупуляк, Нікіта Сатир, Дарія Федан, Софія Макаренко, Іван Канупер, Денис Марченко, Павло Кучер, Олег Добровольський, Поліна Жуікова, Дар'я Клевець, Марк Сахаров, Ніколь Рибінська, Максим Баженов, Михайло Лук'янець, Єва Рудницька, Максим Порощай, Поліна Марченко, Артем Кулініченко, Роман Лисечко, Максим Фомін, Наталія Ільницька, Софія Ємченко, Анастасія Качіна, Єгор Єднєв, Дар'я Аврамчук, Катерина Власюк, Назіла Ахмедова, Іоан Кірєєв, Мілана Герасимова, Єлизавета Брунькова. Люди admin Fri, 14 May 2010 15:17:52 +0300 <b>Власівською селищною радою зареєстровано 6 малюків: тут народилися три хлопчика та стільки ж дівчаток</b>, це – Аріна Пашек, Матвєй Штепа, Еліна Шевела, Марк Григор'єв, Софія Коваленко, Микола Олійник. <br /><br /><b>У Світловодському районі народилися 12 діток: 7 хлопчиків та 5 дівчаток</b>. У Великій Андрусівці – Анастасія Малюга; у Глинську – Володимир Татаренко та Ярослав Репін; у Григорівці – Тетяна Рябошапка; у Захарівці – Діана Гарбуз; в Іванівці – Олександр Сміян, у Миронівці – Вероніка Баранік; у Микільському – Богдан Щукін; в Озерах – Анна Долінська; в Павлівці – Максим Коваленко та Родіон Алексеєнко; в Подорожньому – Сергій Болтугай.<br /><br /><b>Інформація надана відділами РАЦС по місту та району.</b> http://svetlovodsk.com.ua/1834-sozonovskyi.html Олексій ГУСЄВ – Віктору СОЗОНОВСЬКОМУ: "Я горджуся тим, що зміг поспілкуватися з вами – справжнім героєм війни!"Редакція газети «Світловодськ вечірній» та Інтернет-видання «Светловодск» продовжують розповідати про справжніх героїв Великої Вітчизняної війни, які брали участь у бойових діях, ходили в атаку, наближали перемогу, як могли. 19 квітня ми домовилися про зустріч з Віктором Павловичем Созоновським і запропонували взяти у ній участь депутату міської ради, голові міського осередку Партії Захисників Вітчизни, підприємцю Олексію Гусєву. Олексію — 33, Віктору Павловичу — 85 років. Ми вирішили, що розмова, яка відбудеться між молодим політиком і поважним ветераном, буде цікавою, щонайменше, для трьох поколінь наших читачів. Олексію наша пропозиція сподобалася. До зустрічі з ветераном він ретельно підготувався: букет квітів вражав своєю витонченістю, а подарунок до святкового столу — розміром. Люди, Фоторепортаж admin Mon, 26 Apr 2010 16:45:50 +0300 Нас привітно зустрів сам господар у парадному вбранні і, запрошуючи до кімнати, сказав: "Будьте, як вдома!". З перших слів нам стало зрозуміло, що ми знову потрапили до привітних, надзвичайно позитивних людей, які ні в якому разі не будуть скаржитися на погане життя. Ми не помилилися.<br /><br />Віктор Павлович родом з Сибіру, працював у Тобольську економістом у "сплавній" конторі. На запрошення колеги переїхав з дружиною Лідією Самойлівною до Олександрії. Працював на електромеханічному заводі, але там не було можливості отримати житло. 1962 року прибув до Світловодська. Працював у будівельному управлінні №1 начальником відділу праці та заробітної плати. Потім перейшов до ВО "Дніпроенергобудпром".<br /><br />З'ясувалося, що Віктор Павлович добре знає діда Олексія Гусєва Віктора Олексійовича Іванова, який теж тривалий час працював в об'єднанні "Дніпроенергобудпром" головним інженером. Цей факт розчулив ветерана до сліз. Він пригадав як працювалося йому в колективі об'єднання, розповів, що і зараз про нього пам'ятають колеги, особливо Лариса Бакута, яка вважає його своїм вчителем. 25 січня від імені колективу, Івана Едуардовича Марона і Любові Мака-рівни Чекаленко його привітали з ювілейним днем народження, зробили подарунок!<br /><br />Взагалі Віктор Павлович – щаслива людина. Він все життя живе зі своєю дружиною – ровесницею Лідію Самойлівною. Має чудових дітей: сина і доньку, дорослих онуків. "У мене дуже хороші діти!" – кілька разів вигукнув ветеран під час розмови. <br /><br />Що запам'яталося понад усе під час війни, чи були якісь приємні моменти? На це запитання Олексія ветеран сказав: "Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…".<br /><br />Віктор Созоновський потрапив на фронт у 18 років після короткотривалого навчання у танковому училищі. Був наводчиком на СУ 76. Старший сержант Созоновський весь час служив на третьому Білоруському фронті. "Ми завжди були разом з піхотою, – розповідає ветеран. – Вони йдуть в атаку, а ми за ними, знешкоджуємо вогневі точки. Одного разу ми потрапили на мінне поле. Нам передали команду: "На лівому фланзі прорвалися "Тигри". Вам потрібно зайти до литовського маєтку непомітно і несподівано вдарити." Наша піхота запанікувала, ніхто помирати вже не хотів. Тому жоден з членів нашого екіпажу не помітив протитанкових мін. Здетонували дві. Мене вдарило в потилицю, око, контузило. Наш командир і механік були тяжко поранені. Механік помер у госпіталі. Ми з наводчиком пролікувалися у медсанбаті."<br /><br />До найдрібніших деталей ветеран пам'ятає кровопролитний бій за Кенігсберг. Фортеця була сильно укріплена. Фашисти не здавалися, бо знали, що радянські війська уже не беруть полонених. Багато людей загинуло. Ті, хто залишився, тут і святкували перемогу. За взяття Кенігсбергу Віктор Созоновський отримав першу нагороду – Орден Слави, потім орден Вітчизняної війни. <br /><br />"Я горджуся тим, що зміг поспілкуватися з вами – справжнім героєм війни, – сказав на прощання Олексій Гусєв Віктору Павловичу. – Ви достойні поваги і великої вдячності. Міцного вам здоров'я, хорошого настрою, приємних життєвих моментів. Вам, як справжньому захиснику Вітчизни, на згадку про нашу зустріч я хочу подарувати значок партії Захисників Вітчизни".<br /><br />На свою адресу ми теж отримали багато теплих слів від ветерана. Він навіть зізнався, що тільки підтримка людей допомагає жити, не хочеться полишати світ…<br /><br />І не потрібно поспішати, шановний Вікторе Павловичу, ми вас ще привітаємо з наступним ювілеєм!<br /><br /><div align="center"><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289342_img_3036.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289277_img_3039.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289310_img_3047.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289272_img_3051.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289290_img_3067.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289328_img_3078.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289315_img_3080.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289273_img_3085.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289325_img_3092.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289278_img_3096.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1272289322_img_3103.jpg" alt='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' title='Віктор Созоновський: &quot;Усі події під час війни були трагічними, але коли оголосили про нашу перемогу, раділи так, що втрачали голос від крику…&quot;' /></div><br /><b>Тетяна ДРОЗДОВА</b>,<br /><b>Богдан ДРОЗДОВ</b> (фото). http://svetlovodsk.com.ua/1818-dasiy-fomin.html Черговою нашу зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни, учасником бойових дій – Дасієм Івановичем Фоміним аж ніяк назвати не можна. Вона скоріше – унікальна, бо відбувалася з надзвичайною людиною. І хоча редакція газети "Світловодськ вечірній" продовжує розповідати про членів громадської організації "Об’єднання інвалідів Великої Вітчизняної війни", Дасія Івановича інвалідом називати не хочеться. Оптиміст, красень, "купрінський поручик" (так жартома він себе називає) має поважний вік – 84 роки, але почувається молодим. Тому і не став чекати, доки ми його відвідаємо вдома, а легко погодився прийти до редакції сам. Люди, Фоторепортаж admin Thu, 15 Apr 2010 16:53:14 +0300 Там його відібрали до топографічної школи. Після посиленої підготовки, через 1,5 місяці він знову потрапив до свого полку. Отримав звання сержанта і став заступником командира взводу топографічної розвідки. Тоді йому ще не було й 19 років, а командувати доводилося зрілими чоловіками!<br /><br />Весна 1945 року теж залишила по собі багато спогадів. Після форсування Одеру зайняли оборону за 33 кілометри від Берлину. 19, 20 квітня вже відчувалася перемога, всі перебували в очікуванні наступу… Коли закінчилася артпідготовка, включилися прожектори, артилеристи і топографи пішли разом з піхотинцями. Пройшли перші траншеї, другі і дійшли до Зеєловських висот. Ламати опір німців, які закріпилися на сопках, довелося 3 дні, загинуло дуже багато людей. Далі – вступили на південну окраїну Берліна. Окопалися, але коли розпочався штурм, полк відвели на Західний кордон Німеччини. Переслідуючи супротивника, вийшли до Ельби, зустрілися з американцями. З цією місцевістю у Дасія Івановича пов’язані спогади про цікаві пригоди і незабутні зустрічі.<br /><br /><i>"Я був дуже завзятим хлопцем і якщо бачив мотоцикла, не міг втриматися, щоб не покататися!</i> – розповідає з вогником в очах Дасій Іванович. <i>– Нам трапився потужний, військовий мотоцикл BMW з розбитою коляскою. Ми розібрали коляску, зняли "глушаки"… Уявляєте, як ревів двигун! На світанку 7 травня я вирішив прокотитися по місту Бург, розбудити місцевих жителів. Зупинився на площі і помітив хлопця. Познайомився. Ним виявився земляк Олександр Сухенко, 1927 року народження з Крилова. З ним ми поїхали до містечка Грабов і побачилися з Василем Лагном з Новогеоргіївська, 1924 року народження. Він працював на ремонті доріг. Далі дісталися до шкіряної фабрики. Там зустріли дядька Миколу Губенка з Новогеоріївської меблевої фабрики. Усі вони були примусово вивезені до Німеччини. Як же вони здивувалися, зустрівши земляка! До речі, пізніше їм пощастило повернутися додому</i>".<br /><br />На наше запитання, чи не покарали його за таку зухвалу подорож, Дасій Іванович посміхається: <i>"Коли повернувся, назвали дурнем і мотоцикла забрали, щоб я не розбився"</i>. Чи не страшно було подорожувати по ворожій території? <i>"Ні, радість від перемоги була шалена. Німецьких військ там не було, місцеві жителі з домівок не виходили. Хоча я сам не люблю людей, які вихваляються тим, що нічого не боялися. Страх відчували усі, хто йшов в атаку. Мені довелося пережити це чотири рази. Ноги важкі, просто стопудові. Лише метрів через 400 починаєш їх відчувати…"</i><br /><br />Де зустрів День Перемоги? На шляху до Оранієнбургу (це 60 кілометрів північніше Берліна), під час пересування до постійного місця дислокації. По дорозі зупинилися і там святкували перемогу.<br /><br />За ратні подвиги Дасія Івановича було нагороджено Орденом Червоної Зірки та Орденом Вітчизняної війни 1 ступеня. У мирний час він отримав ще десяток урядових нагород.<br /><br />Після війни Дасій Фомін служив у Сталінграді. У 1949 році був звільнений у запас за станом здоров’я. Повернувшись додому, вступив до Олександрійського педагогічного училища. Пізніше закінчив факультет іноземних мов Житомирського педінституту і викладав німецьку в школі. 36 років пропрацював в освіті Дасій Іванович. Його добре пам’ятають сотні учнів з Талової Балки, Новогеоргіївська і Пеньківки, Павлівки, світловодської школи-інтернату №2.<br /><br />З Німеччиною Дасій Іванович не розлучається. Років 16 поспіль спілкується з кількома дівчатами, які вийшли заміж за німців і живуть у Німеччині, 2000 року два місяці там відпочивав. З друзями проїхав на автомобілі через західну Україну, Польщу, Німеччину своїм бойовим шляхом.<br /><br />Віталій Юшко уважно слухав розповідь ветерана, задавав запитання, цікавився його точкою зору на події, які зараз відбуваються у нашій країні, розповідав про своїх рідних. Зокрема, Віталій Іванович сказав: <i>"Мій дід під час Великої Вітчизняної війни був розвідником, тричі потрапляв до полону, двічі бабуся отримувала на нього "похоронки". Мої рідні пережили окупацію. Я любив слухати їхні розповіді про ті буремні часи, тому знаю, що вашому поколінню довелося багато пережити. Ваш життєвий досвід – безцінний. Я з великим задоволенням сьогодні з вами зустрівся. Шкода, що сьогоднішня молодь мало цікавиться ратними подвигами дідів, прадідів. Але міська влада буде робити все для того, щоб ніхто з фронтовиків-героїв війни не був забутий. Бажаю вам міцного здоров’я та довгих років життя. Впевнений, що ваша позитивна енергія, активна життєва позиція дозволить вам відсвяткувати свій 100-річний ювілей!"</i>.<br /><br />Дасій Іванович відповів: <i>"Дякую вам за теплу зустріч, ви мені влаштували справжнє свято. Сподіваюсь, люди вас оберуть на посаду міського голови. На мою думку, не треба так часто міняти керівників міста. Людина, яка попрацювала, повинна продовжити розпочату справу. Усім молодим людям я хочу побажати, щоб у нас в Україні встановився порядок, щоб люди мали соціальний захист. Те, що відбувається зараз, мені не подобається. Понад усе хочу, щоб наша країна розвивалася! Вірю, що так і буде"</i>.<br /><br /><div align="center"><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339427_img_2320.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339430_img_2324.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339354_img_2325.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339409_img_2326.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339361_img_2316.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339398_img_2331.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339390_img_2332.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /><br /><br /><img src="http://svetlovodsk.com.ua/uploads/posts/2010-04/1271339415_img_2338.jpg" alt='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' title='Дасій ФОМІН: &quot;Понад усе хочу, щоб Україна розвивалася!&quot;' /></div><br /><br /><b>Тетяна ДРОЗДОВА</b>,<br /><b>Богдан ДРОЗДОВ</b> (фото).